І стогне вічним спогадом земля під світлим небом України

Мета: розширити знання учнів про  героїчні сторінками історії Зміївщини; формування уявлень про військовий обов^’язок і вірність Батьківщині, формування досвіду моральної поведінки особистості, спонукання інтересу до історії своєї країни; підвищення інформаційної культури учнів; виховання любові до рідного краю, почуття патріотизму; виховання поваги один до одного, до старшого покоління. 

Епіграф уроку:

«Війна, війна! І знов криваві ріки! І грім гармат, і шаблі дзвін. Могили, сироти, каліки І сум покинутих руїн». 

                                                                                                                                Олександр Олесь 

«Війна в однаковій мірі обкладає даниною чоловіків і жінок, але  з одних стягає кров, з інших – сльози»

                                                                                                                                 Вільям Теккерей

Слово вчителя:

         Найдорожче, що дається людині, – життя. Ми приходимо на цю землю для того, щоб жити: милуватися красою природи, бачити лагідну посмішку мами, навчатися, мріяти, працювати, кохати, народжувати дітей, приносити радість і дарувати щастя. А війна відбирає в людини це найбільше щастя, дароване Богом. Людина бере до рук зброю, залишає свій дім, близьких, недокошену ниву і йде боронити рідну землю від ворогів.

Побудова       «Асоціативного куща»

Які асоціації  у вас викликає слово «війна»?

(Очікувані відповіді учнів: біль, страх, смерть, горе, постріли, стогін, кров, гармати)

Вчитель:

    Велика Вітчизняна війна доторкнулася – ні, це не те слово, - увірвалась у життя кожної української сім’ї, залишила свій спопеляючий слід у містах і селах Батьківщини, глибокі рани в серцях людей.

    Майже чотири роки вирувало полум'я Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.). Важкий і довгий був шлях до перемоги. Головним підсумком Великої Вітчизняної війни стала перемога над фашизмом, в якій вирішальну роль відіграв Радянський Союз. Ця війна для нас була визвольною. СРСР вийшов переможцем із смертельного поєдинку. Німеччина була розгромлена. Нацизм був переможений. Радянський Союз вніс у досягнення цієї перемоги найбільший внесок кров'ю і військовими зусиллями. Цього свята люди чекали 1418 днів. Стільки днів тривала Велика Вітчизняна війна. Радянські воїни прокрокували тисячі кілометрів, звільнивши нашу країну і країни Європи від фашистів.

Вчитель: Пригадаймо як почалась ця страшна війна.

Учень
   22 червня 1941 р. фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. До цього часу полум'я другої світової війни, що почалася 1 вересня 1939 р. агресією гітлерівців проти Польщі, палахкотять на території багатьох країн. Під фашистським ярмом опинилася майже вся Європа.  Був літній недільний день 22 червня. Ласкаво світило сонце, зігріваючи землю своїми променями. Шептався один з одним очерет. Птахи співали на всі голоси. Люди прокидалися, будували плани на вихідний день. Ніщо не передвіщало біди. Ранкову тишу розірвали залпи тисячі знарядь ...  З репродуктора донесла страшна звістка про те, що фашистська Німеччина напала на нашу країну. Мирний труд радянських людей обірвала війна. 

Учениця:

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала Земля.

Рвали снаряди їй груди.

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

Їх не щадила війна.

Учениця:

            Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна.

            На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкладали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

Учень: Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі « фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

      Утилізовані «залишки» таборів смерті використовували. Одяг та взуття – у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялося на меблеві фабрики. Попіл після згорянні тіл використовували як добрива, особливо, для яблуневих дерев.

            Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину... 

  Вчитель: Послухайте фрагмент листа дівчинки, яка  в 14 років була вивезена до Німеччини.

  Учениця:  « Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

         Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

         Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: «Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повертається назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть». І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

         Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси постригли мені наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров – мені відбили легені.

         ... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шалена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали  в підвал. Тільки смерть врятує мене жорстоких побоїв.

         Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати ... Твоя доня ”.

Вчитель: 

       Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 114 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття.

       Не оминула ця війна і Харківщину.

Учениця: Війна проти Радянського Союзу від початку велася нацистським керівництвом Німеччини як війна двох світоглядів, як винищувальна війна. У повній відповідності до її принципів з перших днів окупації в Харкові була здійснена розбудова багатоступеневої системи військової окупаційної влади. Разом з потужним поліцейсько-репресивним апаратом насильства, у тісній співпраці з ним військові здійснювали функції «замирення» та експлуатації загарбаної території...

Учень: У Харкові окупанти вішали, розстрілювали, знищували людей під виглядом боротьби з опором та саботажем, ґвалтували жінок, грабували. У ході боротьби військових та поліції з «ворогами рейху», а часто і під її приводом, були піддані репресіям широкі маси цивільного населення, які набули характеру відвертої розправи. Про це свідчить і величезна невідповідність між кількістю знищених «партизанів» та власними втратами карателів. Боротьба з партизанами часто велася за відсутності партизанів, а маховик репресій був спрямований проти невинного місцевого населення, яке не брало активної участі у ворожій до нової влади діяльності... Тисячі людей зникали у катівнях «гестапо», як у народі називали цю установу. Не було жодної великої репресивної акції, починаючи з ліквідації євреїв міста, до якої не була б причетна служба безпеки. Вона стала уособленням людської трагедії харків’ян.

Учениця:
У період німецької окупації, боїв навколо міста, евакуації виробничих сил на схід величезних руйнувань зазнала харківська індустрія та соціальна інфраструктура міста. Спочатку сталінські можновладці евакуювали в тил країни та знищували не тільки виробничий потенціал, але й продовольство, руйнували комунальне господарство міста. А в серпні 1943 р. відступаючі німецькі частини здійснювали тотальну практику спаленої землі, намагаючись таким чином завдати народному господарству найбільшої шкоди, позбавити Червону армію матеріальних та людських ресурсів. Були зруйновані та спалені велетні вітчизняного машинобудування, у т.ч. танковий та дизельний заводи, авіаційний, ХТЗ, турбінний, ХЕМЗ, «Серп і молот», «Світло Шахтаря», верстатобудівний та ін. Перетворилися на згарища найкрасивіші палаци та будинки міста... На Нюрнберзькому процесі серед 14-ти радянських міст, що були піддані найбільшому, варварському руйнуванню, був названий і Харків. За самими німецькими звітами, «у Харкові... були підірвані безпосередньо військами 70 % підприємств. Все найважливіше майно вивезене... Очистка Харкова вдалася на 70 %»'.

Учениця:

Окупація Харкова обернулася величезною бідою для звичайної, простої людини. Ця людина і за радянських часів не знала відпочинку, а за «нової ери» взагалі була приречена на гірку долю. Всі намагання підокупаційної людності були спрямовані на те, аби вижити в умовах відвертого насилля, непомірно тяжкої та виснажливої праці, страшного голоду та холоду. Харків’яни виявили найкращі притаманні їм риси – витривалість, мужність, здатність не складати руки в найгірших умовах, боротися за життя своє та близьких людей. Лише завдяки глибоко народному рухові на селі були врятовані тисячі людей. Всупереч нацистським планам, тяжко потерпаючи від голоду та холоду, пошесних захворювань, туберкульозу та серцевих розладів, харків’яни не лише перебороли смерть, зберегли місто, але й спромоглися на опір агресору.

Вчитель: 23 серпня 2013 року Харківщина відзначала 70-ту річницю визволення свого міста від німецько-фашистських загарбників. Давайте згадаємо сторінки історії 1943 року.

Учениця: Німецько-фашистська окупація Харкова тривала з 24 жовтня 1941 р. з перервою до Дня визволення міста — 23 серпня 1943 р. Майже 22 місяці харків’яни мужньо боролися за виживання. Обидва рази, вранці 16 лютого 1943 р. і вранці 23 серпня, першими звільнили серце Харкова — площу Дзержинського — воїни 183 стрілецької дивізії полковника Василевського. Тільки в лютому вони увійшли на площу з боку Олексіївки, а в серпні — прямо по Сумській. Бійці 89-ї гвардійської стрілецької дивізії прорвалися до будівлі Держпрому та підняли над ним Червоний прапор.

Учень: У боях за місто відзначилися десять дивізій: 89 гвардійська стрілецька дивізія полковника Серюгіна; 252 стрілецька дивізія генерал-майора Анісімова; 84 стрілецька дивізія полковника Буняшіна; 299 стрілецька дивізія генерал-майора Травникова; 116 стрілецька дивізія генерал-майора Макарова; 375 стрілецька дивізія полковника Говоруненко; 183 стрілецька дивізія полковника Василевського; 15 Харківська стрілецька дивізія генерал-майора Василенко; 28 Харківська стрілецька дивізія генерал-майора Чумаєва; 93 Харківська стрілецька дивізія генерал-майора Тихомирова.

Учень: Усім цим дивізіям було присвоєно почесне найменування «Харківських». Вони пройшли славний бойовий шлях. …На честь названих дивізій 20 серпня 1963 року Південнопроектна вулиця була перейменована у вулицю Харківських дивізій. На честь воїнів Радянської Армії на початку вулиці встановлено пам’ятну стелу у вигляді п’ятикутної зірки. На стелі зображений воїн-визволитель у момент стрімкої атаки. Біля пам’ятника завжди є квіти від вдячних нащадків, які шанують воїнів, що загинули в ім’я світлої Перемоги над фашистами в часи Великої Вітчизняної війни. На будинку № 3 є меморіальна дошка, де названі ці дивізії.

Учениця: Не так далеко по пр. Московському є місце, де було поховано радянських воїнів, які загинули у серпні 43-го під час визволення Харкова. Це місце у посадці, біля інституту рослинництва ім. академіка Юр’єва, легко знайти по висадженим спеціально берізкам. Саме з боку Чугуєва у серпні 43-го входила до міста 15-а гвардійська стрілкова дивізія 7-ї гвардійської армії. Загиблих солдат та офіцерів ховали тут — у трьох братських могилах.

Вчитель:

     Місто Зміїв було захоплене фашистами 22 жовтня 1941 року. Район пережив дві окупації і  остаточно звільнений у серпні 1943.

 Учениця:

     1941 рік чорним рядком вписаний в історію нашого міста.  Тисячі Зміївчан пішли на фронт, інші в міру своїх сил намагалися допомагати країні. 22 жовтня німецькі війська ввійшли у Зміїв, почався період окупації. В цей час були сформовані 2 партизанські загони під командуванням Я.А. Брехунця (близько 70 чоловік) та І.С.Любченка (близько 80 чоловік)

    Партизани користувались підтримкою місцевого населення, тому могли  проводити  масштабні операції: масово розповсюджували листівки; зривали воєнні поставки німецької армії, а також ліквідовували поліцаїв, патруль тощо.. Ці партизанські загони були розгромлені карателями у 1942 році. Однак на території району продовжували діяти окремі диверсійні групи.

Учень:
    У 1943 році розгорнулись бої за Харків і Слобожанщину. В березні під Таранівкою взвод лейтенанта Петра Широніна (28 чоловік) здійснив подвиг, який увійшов в історію. Широнінці прийняли бій з переважаючими силами противника.  Протягом п'яти діб ворог кидав проти взводу Широніна великі сили (30 дивізій). 16 ворожих танків, штурмових гармат і бронемашин залишилися розбитими на полі бою. До ста німецьких солдат було знищено широнінцями. У ході запеклого бою більша частина взводу загинула (залишилось тільки 7 бійців), але прорватися через переїзд ворогові так і не вдалося. Всі бійці були нагороджені зірками Героя Радянського Союзу.

Учень:У березні 1943 року також відбувся бій  під Соколово . Участь в ньому брали і чехи, і словаки, і українці, і росіяни. Начальником оборони Соколово був підпоручик Отакар Ярош – командир 1-ої роти, самої боєздатної у чехословацькому батальйоні. Запеклі бої на межі чехословацького батальйону продовжувалися з 8 по 13 березня. Наказ було виконано. Під Соколово німці не пройшли, але 112 воїнів загинуло, 180 – було поранено. В одному з боїв загинув і Отакар Ярош. Посмертно йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В Харкові є вулиця, яка носить його ім’я. В Соколово на місці бою стоїть пам’ятник. Поряд із обеліском – дві плити з мармуру: під однією – захоронені воїни 25-ї Чапаївської дивізії, під другою – чехословацькі солдати і офіцери. 

Вчитель:Лише тільки через пів року – 18 серпня 1943 року -  Зміїв було повністю визволено
військами Південно-Західного фронту під командуванням генерал — полковника М. Ватутіна. Але більша частина країни  ще залишалась окупованою, до повної перемоги залишалось ще два роки.

 Учениця: 

      Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини – міста Берлін.

      20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, Радянська Армія зустрілася з частинами союзників – американською армією.

       Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу – лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом.

        8 травня 1945 року ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського «нового порядку», звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

Учениця:

Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля, 
а вже з барвистими квітками вступила тиша на поля. 
І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець. 
Удари з заходу і сходу сказали ворогу: «Кінець!» 
Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів. 
Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів. 
І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі. 
І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи 
такої тиші на землі.  

Учениця:

 Роки ... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Золотими літерами вписані їх прізви­ща та імена в книзі «Вічної слави», їх імена викарбувані на братській моги­лі, яка розташована, яка розташовані у центральному парку поряд з вічним вогнем. Також поряд знаходиться алея героїв – земляків, що одержали високі урядові нагороди під час Великої Вітчизняної війни. Згадаймо їх поіменно.

Учень:

Це:

·         Бублій Павло Семенович, уродженець м. Змієва, заступник командира стрілецького полку, Герой Радянського Союзу;

·         Воронько Олександр Григорович, уродженець с. Соколове, гвардії майор, Герой Радянського Союзу;

·         Ковтун Григорій Іванович, уродженець с. Черемушне, морський піхотинець, Герой Радянського Союзу;

·         Колодяжний Арсеній Григорович, уродженець с. Гонтарі, гвардії рядовий, Герой Радянського Союзу;

·         Кравцов Юхим Григорович, уродженець с. Шелудьківка, старший радіотелеграфіст, Герой Радянського Союзу;

·         Кришталь Арсеній Єлісейович, уродженець с. Чемужівка, механік — водій танка, Герой Радянського Союзу;

·         Лаврик Іван Іванович, уродженець с. Черемушне, молодший лейтенант, Герой Радянського Союзу;

·         Міщенко Іван Васильович, уродженець с. Соколове, командир взводу, Герой Радянського Союзу;

·         Пасько Микола Федорович, уродженець с. Скрипаї, капітан, Герой Радянського Союзу;

·         Протопопов Іван Іванович, уродженець с. Геніївка, старший лейтенант, Герой Радянського Союзу;

·         Слюсаренко Захар Карпович — уродженець м. Змієва, генерал — лейтенант, 2-чі Герой Радянського Союзу;

·         Чепур Микита Дмитрович — уродженець м. Змієва, Герой Радянського Союзу;

·         Шемигон Олексій Радіоновіч, уродженець с. Вилівка, лейтенант, Герой Радянського Союзу.

Вчитель:

      Близько 6 тисяч Зміївчан не повернулося з полів боїв. За час окупації району було закатовано 1 174 мешканців району, угнано до Німеччини 1413 чоловік. Ці цифри вражають. Тому треба завжди пам’ятати людей, які загинули в боротьбі з агресором, шанувати подвиг воїнів, підпільників, трудовиків тилу, усіх, хто не щадив свого життя в ім’я перемоги над фашизмом.

                                     ( Оголошується хвилина мовчання)         

  Учениця:                Пам’ятай про тих, що безвісти пропали,

                                   Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

                                   Пам’ятай про тих, що згоріли як зорі, -

                                   Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

                                   Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

                                   Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

                                   Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

                                   Є в місцях невідомих невідомі останки.

                                   Є в лісах, є в горах, і є під горою –

                                   Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

                                   Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

                                   Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Вчитель:

        Війна… Навіть через десятки років ми чуємо її страшний відгомін у наших серцях. Немає в Україні жодної родини, котрої не торкнулися жахіття війни. Мої рідні свято бережуть пам’ять про страшні роки лихоліття, про горе, що чорним круком налетіло на нашу землю, про втрату близьких і дорогих серцю людей. У моїй сім’ї від покоління до покоління передається розповідь про другу світову війну.

·         А чи згадують про цю страшну війну у ваших сім’ях? 

(розповіді учнів)

Творча робота «Поділись думками»:

- Що б ми побажали собі і всім людям планети?

(Відповіді учнів)

Побудова «Асоціативного куща»

·         Які асоціації у вас викликає слово «мир»?

(Очікувані відповіді учнів: злагода, добро, щастя, кохання, посмішка, дружба, навчання, спокій, мрія)

Учениця:

Нехай на світі всі народи
В добрі і злагоді живуть.
Ми за те, щоб мир був на землі
Для усіх дітей на цілім світі
Хай небо над нами не хмариться,
Й ніхто на планеті не свариться
Людям треба жить! Землі потрібен мир!
Живіть у мирі й злагоді, –
Життя завжди прекрасне,
І будьте вдячні тим, 
Хто дав вам таке щастя.