Адаптація - процес формування ознак в організмі, які забезпечують його існування в умовах того чи іншого середовища.
Аденозиндифосфат (АДФ) -
рибонуклеотид-5'-дифосфат, який є акцептором фосфатної групи в енергетичному
циклі клітин.
Аденозинтрифосфат (АТФ) - сполука з багатими на
енергію фосфатними зв'язками, які залучаються до перенесення енергії у
клітинному метаболізмі в якості донора фосфатної групи.
Активний транспорт - перенесення
розчиненої речовини крізь клітинну мембрану, що забезпечується енергією.
Алелі множинні - декілька станів
одного локуса хромосоми, що виникають внаслідок мутації і різняться за своїм
проявом.
Алелопатія - вплив живих організмів
один на одного за посередництвом хімічних речовин, які вони виділяють у
навколишнє середовище.
Алель - один із можливих
альтернативних варіантів гена, який відрізняється від інших варіантів певними
особливостями нуклеотидного складу:
• домінантний - алель,
наявності однієї копіткого достатньо для прояву певної фенотипної ознаки;
• мутантний - варіант
гена, який несе патогенетичну мутацію;
• нормальний (дикого
типу) - варіант гена, функція якого не змінена;
• рецесивний - алель,
фенотипний прояв якого здійснюється тільки в гомозиготному стані і пригнічується
домінантним алелем.
Алельна гетерогенність - поява в межах єдиної
нозологічної форми різних генетичних варіантів захворювання, що викликаються
різними мутантними алелями (різними мутаціями) одного гена.
Алельна серія - сукупність
самостійних захворювань, які різняться за своїми основними фенотипними
проявами, але зумовлені пошкодженням одного і того ж гена.
Алельні захворювання - фенотипно різні
захворювання, які зумовлені пошкодженням одного і того ж гена.
Алопатричне
видоутворення - розвиток нових видів в результаті ізоляції організмів висхідної
популяції географічним бар'єром.
Амітоз - прямий поділ ядра, без
виникнення структур, характерних для мітозу.
Амніон - оболонка, що містить
рідину, в якій знаходиться ембріон.
Ампліфікація - збільшення числа копій
певного фрагмента ДНК (наприклад, на основі полімеразної ланцюгової реакції).
Анаболізм (асиміляція) - ендотермічний процес
перетворення речовин, що надходять до клітини у сполуки, властиві цій клітині
(біосинтез компонентів клітини з молекул-попередників).
Андрогени - чоловічі статеві
гормони.
Анеуплоїдія - мутація у вигляді
порушення (збільшення або зменшення) нормальної кількості хромосом.
Антиген - речовина, переважно
білкової природи, яка при уведенні в організм хребетних викликає утворення
антитіл і здатна реагувати з антитілами в різних реакціях.
Антикодон - нуклеотидний триплет
у складі молекули тРНК, який комплементарно взаємодіє зі
специфічним кодоном іРНК у процесі трансляції.
Антимутаген - фактор, який запобігає
мутації.
Антитіло - білок (субстанція),
який продукується в організмі у відповідь на введення антигену і здатний
реагувати з антигеном.
Антропогенез - історичний процес
еволюційного становлення людини.
Апоптоз - генетично
запрограмована загибель клітини.
Ареал - область поширення того
чи іншого виду живих організмів.
Ароморфози - зміни, які піднімають
на новий, більш високий рівень морфофізіологічну організацію і життєдіяльність
організму.
Атавізм - поява ознак пращурів у
нащадків тих батьків, в яких вони були відсутні.
АТФ-аза - фермент, який
реалізує гідроліз АТФ до АДФ і фосфату.
АТФ-синтетаза - комплексний фермент,
який синтезує АТФ з АДФ і фосфату в процесі фосфорилування.
Аутосома - нестатева хромосома
(будь-яка, крім хромосом X і Y).
Бактеріальна
трансформація - перенесення з допомогою ДНК спадкових ознак від одного штаму бактерій до
іншого.
Безстатеве розмноження - розмноження без
об'єднання гамет.
Бентос - сукупність живих
організмів у придонній частині водойми.
Бівалент - дві гомологічні
хромосоми, які кон'югують між собою в мейозі.
Біогеоценоз - див. екологічна
система.
Біомаса - сукупність живих
організмів у тій чи іншій екосистемі або на тій чи іншій території.
Біосфера - сукупність усіх
екосистем земної кулі. Являє собою особливу оболонку планети, заселену живими
організмами.
Бластоцель - порожнина бластули.
Бластула - стадія ембріонального
розвитку.
Видоутворення - утворення нових видів
організмів:
• алопатричне
(поступове, або географічне) - розпочинається з географічного розділення
популяції і завершується репродукційною ізоляцією;
• симпатричне -
відбувається на одній території, виникають ендемічні види організмів;
• сальтаційне
(стрибкоподібне, або квантове) - утворення виду внаслідок мутації і скорочення
дії репродуктивних ізолюючих механізмів.
Відкрита система - система, яка
обмінюється матерією й енергією з оточуючим середовищем.
Відновлення (репарація)
ДНК - реконструкція пошкодженої ДНК.
Виродженість - властивість
генетичного коду, коли майже кожна з 20 амінокислот кодується декількома
можливими комбінаціями з 3-х нуклеотидів.
Вставка (інсерція) - тип мутації, який
полягає у встановленні в певну ділянку ДНК "лишньої" нуклеотидної
послідовності.
Гамета - зріла статева клітина
(яйцеклітина або сперматозоїд) з гаплоїдним набором хромосом.
Гаметогенез - ріст і диференціювання
чоловічих і жіночих статевих клітин.
Гаплоїд - особина, яка містить
одинарний (одноколійний) набір хромосом (n - число хромосом).
Гаплоїдія - мутація у вигляді
зменшення вдвічі всього набору хромосом.
Гаплотип - комбінація конкретних
алелів зчеплених генів (локусів) на одній хромосомі.
"Гаряча точка" - ділянка ДНК з
високою частотою виникнення мутацій або рекомбінацій.
Гемізиготність - відсутність одного з
двох алелів у певному локусі.
Ген - сегмент ДНК,
транскрибована ділянка молекули ДНК, послідовність якої вбирає в себе всю
інформацію, необхідну для синтезу одного поліпептиду або РНК. Основний
матеріальний елемент спадковості.
Генеративні органи - органи, які виконують
функцію статевого розмноження.
Генетична асоціація - вірогідна взаємодія
між захворюванням і певним апелем гена, що вивчаються.
Генетична гетерогенність - поява в межах єдиного
фенотипу молекулярних варіантів захворювання, що мають різну генетичну основу.
Генетична інформація - спадкова інформація,
закодована в молекулах ДНК або РНК.
Генетична карта - схематичне зображення
розташування послідовності хромосомних генів у групах зчеплення.
Генетичне зчеплення - близьке розташування
генів (локусів) на хромосомі, що дозволяє їм успадковуватися як єдине ціле.
Генетичний вектор - ДНК (плазмід, вірусів).
здатна до автономної реплікації у клітинах і може приєднувати до себе
клонований сегмент.
Генетичний маркер - поліморфна ділянка
ДНК чітко визначеної локалізації, різноманітні алелі якої дозволяють
диференціювати різні за походженням хромосоми й аналізувати їх розходження у
родоводі.
Генетичний моніторинг - відслідковування за
генетичними процесами в популяціях людей.
Генетичний ризик - імовірність появи
певного спадкового захворювання в особи, що консультується, або у її нащадків.
Генетичний тягар - сукупність
несприятливих генів, успадкованих людьми від попередніх поколінь, а також
таких, що виникають в результаті мутації у кожному новому поколінні.
Гени-модифікатори - неалельні гени, які
змінюють прояв ознаки. Самостійного ефекту не мають, але можуть підсилювати або
гальмувати дію головного гена.
Генна діагностика - див. ДНК-діагностика.
Генна інженерія - сукупність методів і
технологій (зокрема отримання рекомбінантних ДНК і РНК) по виділенню генів з
організму, здійсненню маніпуляцій з генами і уведенню їх в інші організми.
Методологія конструкції і реконструкції молекул ДНК.
Генна терапія
(генотерапія) - сукупність біотехнологічних і медичних підходів, спрямованих на внесення
змін у генетичний апарат соматичних клітин людини з метою лікування.
Генокопія - клінічний синдром,
який маскується під відоме спадкове захворювання з установленим генетичним
дефектом, але зумовлений пошкодженням іншого гена.
Геном - основний гаплоїдний
набір хромосом:
а) сукупність всіх генів
певного біологічного виду;
б) повна генетична
система окремої клітини або певного організму.
Геномна (генетична)
класифікація - класифікація спадкових хвороб, яка ґрунтується на взаємозв'язку між
певною нозологічною формою і пошкодженням певного гена, що лежить в основі
захворювання.
Генотип - генетична конституція
індивідуального організму, сукупність генів, що визначають розвиток фенотишюї
ознаки або низки ознак організму.
Генофонд - сукупність генів
популяції, яка характеризується певною їх частотою.
Ген-регулятор - ділянка молекули ДНК,
яка керує синтезом молекул репресора.
Ген-супресор - генетичний фактор,
який не має прямого впливу на фенотип, але пригнічує дію інших генів.
Гермафродитизм - продукція жіночих і
чоловічих статевих клітин особиною, яка має жіночі і чоловічі статеві залози.
Гетерозигота - носій двох різних
(домінантного і рецесивного) алелів у певному локусі.
Гетерозиготність - поява двох різних
алелів у певному локусі.
Гетероплазмія - поява у клітинах і
тканинах змішаної популяції нормальних і мутантнихмолекул мітохондріальної
ДНК.
Гетероплоідія - див. анеуплоїдія.
Гетерохроматин - конденсовані
ділянки хромосом, які містять некодуючі високо повторювані
послідовності ДНК.
Гібрид - організм, який містить
ознаки і властивості генетично різних батьківських форм.
Гібридизація - взаємодія
комплементарних ланцюгів ДНК (або ДНК і РНК), яка призводить до утворення
дволанцюгової молекули:
• got (слот)-гібридизація - модифікація
Саузерн-блоттингу, при якій проводиться гібридизація з ДНК-зондом молекул ДНК
(РНК), нанесених на фільтр у вигляді округлих або витягнутих плям;
• in situ - реакція гібридизації міченого ДНК- або
РНК-зонда з денатурованою хромосомною ДНК клітин на
гістологічних препаратах;
• FISH (fluorescent in situ hybridization) - модифікація
гібридизації in situ з використанням мічених
флуорохромами ДНК-зондів;
• гістони - ядерні
(хромосомні основні) білки, які утворюють комплекс з молекулою ДНК і беруть
участь у формуванні і підтриманні структури хромосом.
Гідросфера - сукупність усіх вод
на Землі.
Гомозигота - носій двох однакових
алелів у певному локусі.
Гомозиготність - наявність двох
однакових алелів у певному локусі.
Гомологія - схожість у
послідовності макромолекул між організмами одного або різних видів:
• гомологічні ділянки
ДНК (гени) - ділянки ДНК, яким властива схожість у нуклеотидній послідовності;
• гомологічні хромосоми
(гомологи) - пара хромосом, які мають однакову цитогенетичну будову і набір
генів;
• гомологічні органи -
схожість органів різних організмів.
Гонади - репродуктивні органи,
в яких утворюються гамети (яєчники, сім'яники).
Група ризику - члени сім'ї, яких
консультують та які можуть бути носіями мутантного гена і мають високий ризик
захворіти на дану спадкову патологію або передати мутантний ген нащадкам.
Дезоксирибонуклеїнова
кислота (ДНК) - ниткоподібна самореплікуюча молекула, яка складається з окремих
дезоксирибозовмісних нуклеотидів і зберігає генетичну інформацію, закодовану за
участі триплетного коду:
• геномна - тотальна
ДНК, виділена з ядерних клітин;
• к- ДНК
(комплементарна) - одноланцюгова молекула, отримана шляхом зворотної
транскрипції мРНК і містить тільки кодуючі ділянки гена;
• мтДНК
(мітохондріальна) - кільцеподібна молекула, локалізована в мітохондрії;
• рекомбінантна -
складається з фрагментів різного походження;
• цитоплазматична - див.
мтДНК.
Дезоксирибонуклеотидтрифосфати
- молекули-попередники ДНК.
Делеція - тип мутації, який
полягає у втраті (випадінні) певної нуклеотидної послідовності, випадінні
ділянки хромосоми, яка містить один або декілька генів.
Денатурація ДНК - перехід молекули ДНК з
дволанцюгової форми в одноланцюгову внаслідок розриву водневих зв'язків між
комплементарними основами.
Дивергенція ознак - розходження у процесі
еволюції організмів.
Диплоїдний - такий, що містить
подвійний набір хромосом (по 2 копії кожної з аутосом і 2 статеві хромосоми).
Діра озонова - область в озоновому
шарі атмосфери, де вміст озону знижений більш ніж на 50 %, що не забезпечує
затримання жорсткого космічного випромінювання.
ДНК-діагностика (генодіагностика) -сукупність методів для
виявлення змін у структурі геному.
ДНК-полімераза - фермент, який
здійснює комплементарний синтез (реплікацію) ДНК.
Домен - ділянка
амінокислотної послідовності білка, яка зумовлює певну функцію.
Домінантність - пригнічення одним
алелем прояву іншого (рецесивного) в парі алелів.
Дрейф генів - зміни в частотах
генів організмів малих популяцій в результаті випадкових схрещувань, або дії
випадкових факторів.
Дуплікація - тип мутації, який
полягає в подвоєнні тієї чи іншої нуклеотидної послідовності, подвоєння певної ділянки
хромосоми.
Еволюція - процес історичного
розвитку живої природи шляхом переходу одних органічних форм в інші.
Екзон - кодуюча ділянка гена,
яка зберігається в молекулі зрілої мРНК.
Екологічна система
(біогеоценоз)- елементарна одиниця біосфери у вигляді
сукупності живих організмів і неживих елементів на певній території.
Експресивність - ступінь фенотипного
прояву патологічної ознаки (захворювання) у носія мутантного гена.
Експресія (гена) - перехід гена в активний
стан, при якому відбувається реалізація записаної в ньому генетичної
інформації, призводить до синтезу первинних молекулярних продуктів
гена - РНК і білка.
Ектодерма - зовнішній шар
гаструли, зовнішній зародковий листок.
Ентодерма - внутрішній шар
гаструли, внутрішній зародковий листок.
Епістаз - взаємодія неалельних
генів, при якій алель одного гена пригнічує дію алелів інших генів.
Еухроматин - активний хроматин з
низькою щільністю упакування, який містить основне число активно
транскрибованих генів.
Ефект положення
(негативний позиційний ефект) - порушення експресії гена в результаті
зміни його нормального хромосомного "оточення'.
Забруднення - наявність у
природному середовищі не властивих йому речовин, випромінювання чи біологічних
організмів.
Забруднення антропогенне - забруднення природного середовища
внаслідок діяльності людини.
Заказник - охоронна природна
територія, створена для відновлення і підтримання популяції того чи
іншого виду живих організмів або групи видів.
Запліднення - об'єднання гамет, яке
супроводжується утворенням зиготи.
Заповідник - природна територія,
повністю виведена з господарського користування.
Зворотна мутація - мутація, яка
супроводжується відновленням дикого фенотипу.
Зворотна транскриптаза - фермент, що здійснює
зворотну транскрипцію (перевід мРНК в молекулу кДНК).
Зелена книга - спеціальне видання,
що містить перелік фітоценозів, яким загрожує зникнення.
Зигота - запліднена яйцеклітина,
яка утворюється при злитті двох гамет.
Зонд - мічена радіоізотопом
або флуорохромом молекула ДНК (РНК), яка гібридизує з комплементарною ділянкою
геномної ДНК або РНК.
Зчеплення - одночасне
успадкування двох або більше генів, локалізованих на одній хромосомі.
Ізогамія - статеве розмноження
при використанні однакових гамет.
Ізолят - відносно ізольована
за географічних або інших причин популяція, в якій має місце висока частота
кровнородинних шлюбів, що з часом призводить до високого ступеня генетичних
родинних зв'язків членів популяції.
Інбредний - такий, що
характеризується високим ступенем генетичного родинного зв'язку.
Імпринтинг - різний характер
експресії гена залежно від того, яким з батьків він переданий.
Інбридинг (інцухт) - шлюб між
індивідуумами, які знаходяться у близькому генетичному родинному зв'язку.
Інверсія - хромосомна мутація,
виникає внаслідок двох розривів і перевертання ділянки хромосоми на 180°.
Інсерція - див. вставка.
Інтерсекси - особини, які мають
проміжні прояви ознак статі.
Інтрон - некодуюча ділянка гена, яка знаходиться між
кодуючими ділянками (екзонами) і видаляється з первинного РНК-транскрипту в процесі
сплайсингу.
Канцероген - чинник, який викликає
злоякісну пухлину.
Каріотип - диплоїдний набір
хромосом, що визначається їх числом, розміром і формою.
Картування - визначення локалізації
генетичних елементів на хромосомі
Катаболізм (дисиміляція) - екзотермічний процес
розпаду складних речовин в організмі з вивільненням енергії.
Кілобаза (кб) - одиниця довжини
молекули ДНК, що дорівнює тисячі пар основ.
Клітинний цикл - послідовність подій у
клітині від поділу до наступного поділу.
Клон - вегетативні нащадки
однієї особини, які виникають безстатевим шляхом, або генетично однорідна
популяція однієї клітини.
Клонування (гена) - розміщення виділеного
гена (фрагмента ДНК) в геном рецитіієнтної клітини, з наступною багаторазовою
реплікацією й отриманням великої кількості копій гена, що вивчається, у складі
даної клітинної системи.
Код генетичний - система запису
генетичної інформації ДНК.
Кодон - одиниця спадкової
інформації, тринук- леотидна послідовність у складі ДНК і мРНК, яка кодує певну
амінокислоту в поліпептиді або визначає завершення трансляції.
Колінеарність - лінійна відповідність
між нуклеотидною послідовністю ДНК і послідовністю амінокислот, що
нею кодуються в білку.
Комбінативна мінливість - спадкова мінливість,
яка виникає в результаті поєднання і взаємодії генів при схрещуванні.
Коменсалізм - форма існування
організмів двох видів, при якій організми одного виду мають користь і не
приносять шкоди організмам іншого виду.
Компаунд-гетерозигота - хворий з
аутосомно-рецесивним захворюванням, який має два різних мутантних алелі одного
гена.
Комплементарна дія генів - сумісна, доповнююча
дія двох або більше генів на розвиток певної ознаки.
Комплементарність - властивість
нуклеотидів утворювати пари за правилом А-Т, C-G за рахунок формування водневих
зв'язків між ними у дволанцюговій молекулі ДНК або гібриді ДНК/РНК.
Кон'югація - форма статевого
розмноження, при якому два організми утворюють між собою контакти й обмінюються
генетичним матеріалом.
Кон'югація хромосом
(синапсис) - зближення гомологічних хромосом у процесі мейозу, коли між ними можливий
взаємний обмін окремими ділянками.
Конвергентна еволюція - еволюція схожих ознак
неродинних видів.
Консументи - живі організми, що
живляться готовими органічними речовинами - як живими (травоїдні тварини, хижаки),
так і мертвими (детритофаги).
Концентрація генів - відносна їх частота в
популяції.
Кросинговер - обмін ділянками ДНК, який відбувається між гомологічними
хромосомами в мейозі.
Кросовери - гібридні
особини F2, що утворилися в результаті кросинговеру за
певними генами.
Ландшафт - природна територія,
однорідна за географічними, кліматичними та іншими особливостями.
Ланцюг живлення - сукупність живих
організмів, які зв'язані одні з одними за способом живлення і складають певну
послідовність.
Лептонема - початкова стадія
профази мейозу.
Летальний ген - ген, який викликає
у гомозиготному стані загибель організму.
Літосфера - поверхня Землі,
підрозділ біосфери.
Локус хромосоми - ділянка локалізації
певного генетичного елемента на хромосомі.
Макроеволюція - великого масштабу
генетичні зміни організмів у часі, що призводить до нових рівнів складності і
появи організмів, які належать до більш великих таксономічних одиниць
у порівнянні з видом.
Медико-генетичне
консультування - особлива форма спеціалізованої медичної допомоги, спрямованої на
запобігання появи повторних випадків спадкових хвороб у сім'ях.
Мезодерма - шар зародкових клітин
між ектодермою й ентодермою.
Мейоз - особливий
(редукційний) двоступеневий поділ клітин, який забезпечує утворення з однієї
диплоїдної клітини чотирьох гамет, які містять гаплоїдний набір хромосом.
Мікроеволюція - дрібні генетичні
зміни, які призводять до видоутворення.
Мітоз - основний спосіб поділу
соматичних еукаріотичних клітин, що забезпечує утворення з однієї диплоїдної
клітини двох генетично рівноцінних дочірних клітин з таким же набором хромосом.
Мітотичний цикл - сукупність процесів,
які відбуваються в клітині від одного поділу до другого.
Мозаїцизм - поява в організмі
генетично відмінних популяцій клітин, що містять різні геноми.
Моніторинг - комплексна система
спостережень, оцінок і прогнозу стану природного середовища, спрямована на його
поліпшення.
Моніторинг генетичний - відслідковування
генетичних процесів у популяціях.
Моносомія - мутація у вигляді
втрати одного гомолога у хромосомній парі.
Морфогенез - сукупність процесів,
які визначають структурну організацію клітин і тканин, а також загальну
морфологію організмів.
Мутаген - фактор, який викликає
мутації.
Мутагенез - процес утворення
мутацій.
Мутація - будь-яка зміна
структури ДНК:
• генна - зміна
послідовності нуклеотидів у певній ділянці молекули ДНК;
• динамічна - мутація за
типом експансії тандемних тринуклеотидних повторів;
• мажорна -
зустрічається з високою частотою в певній популяції;
• міссенс -
заміна нуклеотида, що призводить до зміни амінокислотного
шифру кодона і зумовлює зміну амінокислоти у складі білка;
• нейтральна (мовчазна)
- не супроводжується зміною фенотипу;
• нонсенс -
заміна нуклеотида, що призводить до заміщення інформаційно
значущогокодона на стоп-кодон і супроводжується передчасним обривом
трансляції;
• нульова - призводить
до гальмування синтезу будь-якого значущого функціонального продукту;
• регуляторна - зачіпає
регуляторні послідовності гена і порушує його експресію;
• зі зрушенням рамки -
призводить до порушення нормального відрахунку кодуючих триплетів;
• сплайсингова -
торкається сайтів сплайсингу і призводить до неправильного
вирізування інтрона або до видалення з молекули РНК інформаційно значущої
екзонної послідовності;
• структурна -
призводить до протяжного (мультинуклеотидного) дефекта гена;
• точкова - торкається
одного нуклеотида або 1-2 сусідніх нуклеотидів;
• хромосомна - порушення
кількісного складу або структури хромосом.
Мутон - найменша ділянка
молекули ДНК, зміна якої викликає появу мутації. Вважають, що мутон дорівнює
одному нуклеотиду.
Мутуалізм - взаємовигідний зв'язок
між організмами різних видів.
Нонсенс-кодон - кодон, який
детермінує закінчення синтезу поліпептидного ланцюга.
Нонсенс-мутація - мутація, яка
супроводжується передчасним закінченням синтезу поліпептидного ланцюга.
Ноосфера - стан біосфери планети,
при якому відносини людини з природою свідомо керуються людським розумом і
орієнтовані на стійке збереження біосфери і людської цивілізації.
Норма реакції-різноманітність
фенотипів, які виникають в результаті взаємодії генотипу з різними чинниками
середовища.
Нуклеаза - фермент, здатний
гідролізувати міжнуклеотидні зв'язки в нуклеїновій кислоті.
Нуклеїнові кислоти - особливий клас високомолекулярних
біоорганічних макромолекул (ДНК, РНК), здатних до самореплікації і таких, що
забезпечують збереження і передачу генетичної інформації.
Нуклеотид - фундаментальна
структура нуклеїнової кислоти, елементарний мономер, з якого
складаються нуклеїнові кислоти.
Овогенез - розвиток яйцеклітини.
Олігонуклеотид - коротка однониткова
молекула ДНК або РНК.
Онкоген - ген, який
бере участь у позитивному контролі клітинного циклу; підвищення
експресії онкогенів відіграє важливу роль у розвитку пухлин.
Онтогенез - індивідуальний розвиток
організмів.
Оператор - послідовність ДНК, з
якою зв'язується білок-репресор.
Оперон - генетична одиниця
транскрипції кода ДНК, одиниця координованої експресії генів. Сукупність генів,
які становлять фундаментальну одиницю хромосом. Складається з структурних генів
і гена-оператора.
Охорона природи - система заходів щодо
збереження природного середовища, екосистем і біорізноманіття на планеті.
Панміксія -вільне, випадкове
схрещування особин у межах популяції.
Паразит - організм, який живе за
рахунок іншого організму.
Паралельна еволюція - розвиток схожості в
організмів еволюційно подібних ліній в результаті дії подібних факторів
селекції.
Парниковий ефект - підвищення середньої
температури біля поверхні Землі внаслідок наявності парникових газів.
Партеногенез - розвиток організму з
незаплідненої яйцеклітини.
Пахінема - стадія профази мейозу,
коли кон'югуючі гомологічні хромосоми утворюють біваленти і відбувається обмін
їх ділянками.
Пенетрантність - частота фенотипного
прояву гена, яка вимірюється частотою появи ознаки в популяції.
Пептид - дві або більше
амінокислоти, ковалентно з'єднаних між собою пептидними зв'язками.
Піноцитоз - поглинання рідин і
високомолекулярних речовин клітинами за рахунок випинань цитоплазматичної
мембрани.
Плейотропія - здатність гена
одночасно впливати на декілька ознак організму. Властива більшості генів.
Плазміда - бактеріальна
позахромосомна молекула ДНК.
Поліпептид - ланцюг амінокислот,
з'єднаних між собою пептидними зв'язками.
Полірибосоми - комплекс рибосом,
зв'язаних молекулою РНК.
Полімеразна ланцюгова
реакція - метод циклічного синтезу in vitro великої кількості копій
певної ділянки ДНК довжиною від десятків до декількох тисяч пар основ.
Полімерія - явище взаємодії
неалельних множинних (полімерних) генів, які впливають на розвиток однієї
ознаки в одному напрямку.
Поліморфізм - існування декількох
алельних варіантів гена або генетичного маркера в популяції.
Полінуклеотид - послідовність
нуклеотидів, ковалентно з'єднаних між собою шляхом сполучення фосфодіефірним
містком З'-положення пентози одного нуклеотиду з 5'-положенням
наступного за ним нуклеотиду.
Поліплоїдія - мутація у вигляді
збільшення кратного набору хромосом.
Політенія - процес утворення
гігантських політенних хромосом.
Популяція - сукупність особин
одного виду, які населяють певну територію, схрещуються між собою й
ізольовані від інших популяцій цього виду.
Праймер - олігонуклеотид, який
виконує роль "затравки" та ініціює синтез полінуклеотидного
ланцюга на ДНК- або РНК-матриці.
Природний добір - зберігання найбільш
сприятливих індивідуальних відмінностей, які забезпечують виживання організмів
і їх пристосування до середовища.
Пробанд - особа, посередництвом
якої відбувається реєстрація родини, що консультується.
Продуценти - живі організми з
аутотрофним типом живлення.
Прокаріоти - організми, які не
мають ядерної оболонки.
Промотор - регуляторна ділянка
гена, з якою зв'язується РНК-полімераза перед початком транскрипції.
Процесинг (РНК) - "дозрівання"
РНК, в процесі якого первинний РНК-транскрипт зазнає модифікацій (видалення
інтронів, поліаденилювання та ін.) і перетворюється на молекулу зрілої мРНК.
Рамка зчитування - послідовність
нуклеотидів, яка складає низку послідовно розташованих кодуючих триплетів,
починаючи зі стартового кодона і закінчуючись стоп-кодоном.
Раса - історичне угруповання
людей, які характеризуються схожістю морфологічних і фізіологічних
властивостей, а також спільністю займаних територій.
Регенерація - відновлення втрачених
або пошкоджених частин тіла.
Регуляторний ген - ген, який контролює
експресію іншого гена.
Редуценти - живі організми, що
живляться живою органічною речовиною і здійснюють її кінцеву
мінералізацію. Основними редуцентами є бактерії і гриби.
Рекомбінантна ДНК - ДНК, яка утворилася
шляхом з'єднання нуклеотидних послідовностей різного походження.
Рекомбінація - процес перерозподілу
генетичного матеріалу батьків при передачі нащадкам, шо призводить до створення
нової комбінації генів при з'єднанні батьківських гамет у процесі мейозу або
генно-інженерним шляхом.
Рекон - одиниця рекомбінації.
Репарація - виправлення пошкоджень
у молекулі ДНК і відновлення її нативної первинної структури.
Реплікація - процес
самовідтворення молекул ДНК, який відбувається в
результатікомплементарного синтезу нового ланцюга ДНК на існуючому
матричному ланцюгу.
Репресор - білок, який блокує
транскрипцію ДНК шляхом зв'язування з оператором.
Рецесивний ген - ген, який не
експресується в присутності домінантного алеля.
Рибонуклеаза - фермент, який каталізує
гідроліз міжнуклеотидних зв'язків у РНК.
Рибонуклеїнова кислота
(РНК) - ниткоподібна молекула, яка складається з окремих рибозовмісних
нуклеотидів і виконує в клітині різноманітні функції в процесі передачі
спадкової інформації:
• інформаційна (іРНК) -
див. матрична;
• матрична (мРНК) -
молекула РНК, послідовність якої комплементарна екзонам гена і є матрицею для
синтезу білка;
• первинний
РНК-транскрипт (преРНК) - точна комплементарна копія певної ділянки
ДНК-матриці, яка утворюється внаслідок транскрипції гена;
• рибосомальна (рРНК) -
молекула РНК, яка входить до складу рибосом;
• транспортна (ІРНК) -
молекула РНК, яка відповідає за транспортування певної амінокислоти в процесі
трансляції; специфічність зв'язування рРНК з амінокислотою визначається
тринуклеотидним антикодоном у складі тРНК, комплементарним відповідному
амінокислотному кодону у складі мРНК.
РНК - рибонуклеїнова кислота.
РНК-полімераза - фермент, який
здійснює синтез РНК на ДНК-матриці.
Розмноження - властивість організмів
відтворювати нащадків, або здатність організмів до самовідтворення, продовження
свого виду.
Сантиморганіда (сМ) - одиниця генетичної
відстані між локусами; 1 сМ відповідає частоті рекомбінаційних подій між
локусами 1 % і еквівалентна 1 млн. п.о.
Секвенування - визначення
послідовності нуклеотидів у молекулі ДНК або послідовності амінокислот у
молекулі білка.
Сибси - брати і сестри,
нащадки однієї батьківської пари.
Сплайсинг - процес
склеювання екзонних ділянок після видалення інтронів з первинного
РНК-транскрипту, в результаті чого утворюється молекула мРНК, яка
містить тільки кодуючі екзонні послідовності і служить матрицею для синтезу
білка.
• альтернативний -
різний характер "вирізування" інтронів з одного і того ж первинного
РНК-транскрипту, що забезпечує синтез одним геном різних білків.
Сперматогенез - розвиток сперматозоїдів
- чоловічих статевих клітин.
Стоп-кодон - нуклеотидний триплет,
який є сигналом закінчення трансляції.
Стійкість екосистеми - здатність протистояти
антропогенним впливам без втрати основних властивостей.
Структурний ген - ген, який кодує
структуру білка.
Таксон - одиниця класифікації
організмів.
Теломера - кінцева ділянка
хромосоми.
Телофаза - заключна фаза мітозу
або мейозу.
Техногенез - процес зміни
природного середовища під впливом технічної (головним чином промислової)
діяльності людини.
Техносфера - частина біосфери
планети, змінена за рахунок технологічної діяльності людства.
Тип успадкування - одна з
основних характеристик будь-якого моногенного захворювання, яка
описує закономірності сегрегації патологічного фенотипу в родоводі:
• аутосомно-домінаптний
- зумовлений успадкуванням домінантного алеля, розміщеного на нестатевій
хромосомі;
• аутосомно-рецесивний -
зумовлений успадкуванням рецесивного алеля, розміщеного на нестатевій
хромосомі;
• мітохондріальний
(материнський, цитоплазматичний) - пов'язаний з успадкуванням від матері всіма
нащадками мутантної мітохондріальної ДНК;
•
несправжньо-домінантний (псевдодомі- нантний) - особливий випадок успадкування
аутосомно-рецесивного захворювання, при якому хвороба реєструється в
двох і більше наступних поколіннях родоводу в результаті шлюбів між хворими
індивідами або між хворим індивідом і гетерозиготним носієм мутантного гена;
• Х-зчеплений
(домінантний і рецесивний) - зумовлений успадкуванням домінантного або
рецесивного алеля, розташованого на Х-хромосомі.
Транзиція - перехресна заміна
основ у ДНК.
Трансверсія - заміна
однієї основи на іншу в ДНК.
Трансгенні рослини або
тварини (моделі) - експериментальні тварини або рослини, геноми яких включають в себе
чужорідний генетичний матеріал, штучно введений з допомогою методів генної
інженерії.
Трансдукція - перенесення генетичної
інформації від однієї бактеріальної клітини до другої, яка здійснюється ДНК
фагів.
Транскрипція - комплементарний синтез
молекули РНК на одноланцюговій ДНК-матриці:
• зворотна -
комплементарний синтез молекули кДНК, при якому роль матриці виконує мРНК.
Трансляція - синтез на рибосомах
поліпептидного ланцюга, в якому порядок амінокислот відповідає порядку кодуючих
триплетів мРНК-матриці.
Урбанізація - процес збільшення
кількості міст, їх розміру або зростання чисельності населення, що проживає в
містах.
Фагоцитоз - перетравлення твердих
часток клітинами.
Фактор антропогенний - будь-які впливи
людини на природне середовище і живі організми.
Фактор лімітуючий - той чи інший екологічний
фактор, що обмежує біопродукційний процес або чисельність популяції.
Фактори абіотичні - сукупність умов і
ресурсів неорганічного середовища, що впливають на живі організми.
Фактори біотичні - сукупність впливів на
живий організм з боку інших живих організмів.
Фактори транскрипції - особливі білки, які
здійснюють активацію або репресію гена при взаємодії з молекулою ДНК.
Фенокопія - клінічний синдром,
який маніфестується під маскою визначеного спадкового захворювання, але має
іншу (негенетичну) природу.
Фенотип - сукупність зовнішніх і
внутрішніх ознак, які контролюються певними генами у взаємодії з чинниками
середовища.
Фертильний - плодовитий.
Філогенез - історичний розвиток
видів.
Хижацтво - взаємодія організмів,
коли один (хижак) одразу убиває іншого (жертву).
Хіазма - ділянка контакту
гомологічної хромосоми в мейозі, в якій відбувається міжхромосомний обмін
генетичним матеріалом (кросинговер).
Хоріон - оболонка ембріона у
рептилій, птахів і ссавців.
Хроматиди - хромосомні копії, які
утворюються внаслідок реплікації:
• сестринські - продукти
реплікації однієї хромосоми;
• несестринські -
продукти реплікації різних хромосом.
Хроматин - речовина хромосом,
комплекс між ДНК і білками в ядрах клітин.
Хромонема - нуклеопротеїдні нитки,
які є структурними субодиницями хромосом.
Хромосоми - гіперспіралізована
молекула ДНК у комплексі з ядерними білками-гістонами, яка складає дискретну
одиницю геному в ядрі клітини і містить гени:
• аутосома - нестатева
хромосома;
• мутантна - така, що
містить мутацію в певному локусі;
• М-хромосома - кільцева
молекула мітохондріальної ДНК;
• статева - одна з пари
хромосом X і Y, які детермінують стать
(ХY - чоловіча, XX - жіноча);
• рекомбінантна -
утворюється в результаті рекомбінації (кросинговеру) в мейозі і складається з
фрагментів хромосом, які мають різне генетичне походження.
Хромосомні аберації - різні зміни структури
хромосом (нестачі, транслокації, інверсії, дуплікації). Центральна догма
(молекулярної біології) - основний шлях передачі генетичної інформації у
клітині в напрямку ДНК — > РНК —> білок.
Центромера - центральна
перетяжка хромосоми, яка розподіляє її на коротке і довге плече.
Цитокінез -розподіл цитоплазми з
утворенням двох дочірних клітин.
Червона книга - особливе видання, що
містить перелік видів живих організмів, яким загрожує знищення.
Чергування поколінь - форма розмноження,
при якій має місце зміна статевого і нестатевого поколінь.
Чиста лінія - нащадки організму,
отримані в результаті самозапилення або самозапліднення.
Немає коментарів:
Дописати коментар