Мета: виховувати свідоме
ставлення до навчання, розуміння його необхідності у житті, почуття обов'язку
перед батьками, вчителями, державою. Розвивати цікавість до знань. Дати
можливість учням піднятись ще на одну сходинку своєї освіченості і
самосвідомості, розвивати почуття причетності до всіх подій, які відбуваються у
часі, потребу розумними справами збагатити державу.
Обладнання: Записані на дошці
вислови: «Не помиляється той, хто нічого не робить», «Не йди найлегшим шляхом.
Вибирай завжди шлях найважчий. Переборення труднощів підносить людину.»,
«Вчений йде, а неук слідом спотикається.» Додаткові картки, які роздаються
учням. Гілка з «Дерева пізнання», на якій прикріплені паперові листочки із
записаними на них прислів'ями та плоди (скажімо, яблука, груші чи жолуді) з
висловами видатних людей щодо ролі знань у нашому житті.
«Книга вчить, як на світі жить».
(Народна
мудрість)
Слово вчителя.
Дорогі діти! Із раннього дитинства, відколи ви себе
пам'ятаєте, вам доводиться спостерігати, як працюють ваші батько й мати, дідусь
і бабуся. Щоденно ходять на роботу в державне чи приватне підприємство або
установу, клопочуться по господарству, забезпечують родину, усьому дають лад,
піклуються про своїх дітей — і так увесь вік. А уявіть собі на мить: що було б,
якби вони не трудилися? (Міркування учнів.)
Як бачите, праця — основа людського життя. Людина старіє,
відходить в інший світ, а її труд залишається дітям, онукам, правнукам... Усе,
що ми маємо: їжу й одяг, затишок рідного дому і криницю на обійсті, міста і
села, храми і хлібні ниви, — створено працею людини. "Хто не працює, той
не їсть", — каже народне прислів'я, і цим самим підкреслюється, що кожен
зобов'язаний трудитися. І чим плідніше людина працює, тим досконаліші творіння
її розуму і рук. Але вміння, досконалість не приходять самі по собі, їх
потрібно набувати, старанно навчаючись. Ваш вік, який називається отроцтвом, —
саме час для навчання, розвитку здібностей і талантів. Великий український поет
І.Я. Франко писав:
Хто в
першій чвертині життя
Знання не
здобув,
А в
другій чвертині життя
Добра не
здобув,
А в
третій чвертині життя
Хто чесним не був,
Той скаже
в четвертій:
"Бодай я на світі й не був".
Поміркуйте над цими словами. Поділіть середній людський
вік (75 років) на чотири. Скільки припадає на кожну чверть? (18 - 19). А вам
зараз по 11 років. Отже, уже за половину першої чверті життя. Саме пора знання
набувати. А скажіть, коли ви почали їх здобувати?
(Відповідь учнів.)
Вчитель: — Ні, не з першого
класу, а значно раніше, з перших кроків свого життя. Слухаючи мамину колискову
чи бабусину казку, ви вже вчилися. У перший клас ви прийшли, уже маючи великий
запас слів, уміючи складати з них речення, спілкуватися, висловлювати думки. Це
велика і непроста наука і, засвоївши її, ви тим самим довели свої здібності до
навчання. Але в дитинстві ви в основному запам'ятовували, ваше навчання ще не
мало усвідомленого характеру, ви ще не замислювалися над тим, для чого вам
потрібно щось знати чи вміти.
Вчитель: Давайте поміркуємо. Як
ви гадаєте, чому стаття 53 Конституції України проголошує повну загальну
середню освіту обов'язковою для кожного громадянина нашої держави? Хіба не
можна було б обмежитися обов'язковою початковою чи хоча б дев'ятирічною
освітою? Скільки державних коштів було б збережено. Щороку зростає кількість
студентів вищих навчальних закладів, а у трохи віддаленій перспективі Україна
бачиться нам державою, у якій 80—90% громадян матимуть вищу освіту. Та, навіть
отримавши диплом, багато хто на цьому не зупиняється, а продовжує навчання в
аспірантурі, докторантурі, вчиться заочно,
здобуваючи другу, третю спеціальність. Чи є аж такою нагальною потреба
скільки років витрачати на те, щоб учитися, учитися ?.. Життя людське не таке
вже й довге. Може, було більше користі, якби люди не вчилися, а значну частину
цього часу працювали задля особистого і суспільного блага? Що ви думаєте з
цього приводу?
(Міркування учнів.)
Вчитель:Навчаючись, людина
розвивається. І за свій шкільний вік не тільки здобуває певну кількість знань,
а й досягає того рівня розвитку, коли вона вже здатна аналізувати, зіставляти,
узагальнювати, давати оцінку тому, що її оточує, що вона чує або читає.
Ви вже давно зрозуміли, що навчання — це праця, і праця
нелегка, вона потребує багато часу, наполегливості та сили волі. Ті діти, які
не мають сили волі, натрапивши на труднощі, не можуть мобілізувати себе на їх
подолання, вони втрачають віру в себе, гірше вчаться і, звичайно, мають гірші
результати. Але почувати себе слабшим, менше здібним — неприємно. Це вражає
гордість, самолюбство. І часто такий учень свої переживання прикриває вдаваною
байдужістю, мовляв, а я й не прагну бути передовиком. Великим ворогом людини є
лінощі, що вважаються одним із головних гріхів. Піддавшись їм, людина вже сама
себе карає. Хто змарнував час через лінощі, уже обікрав себе: він уже не стане
таким, яким міг би бути при наполегливій праці.
Деякі учні працюють епізодично: вивчають один-два твори
чи параграфи, навіть отримають високу оцінку і на деякий час перестають
вчитися, а в знаннях — прогалина.
Уявіть собі ланцюг, з якого вирвали кільце або й кілька
кілець у різних місцях. Чи зможемо ми ним щось зв'язати? Що вартує такий
ланцюг, навіть якщо окремі ланки його досить міцні?
Або візьмемо інший приклад. Якби хлібороб працював у
полі, коли йому захочеться. Скажімо, захотів—виорав землю, засіяв, а тоді не
захотілось — не висапав, не виполов бур'янів. Прийшла пора збирати врожай,
з'явилось бажання, але... збирати нічого. Який висновок? Щоб праця була
результативною, потрібно трудитися систематично, робити все вчасно та якісно. А
в науці все взаємопов'язане і, навчаючись уривками, час від часу, не здобудеш
високих знань ані хороших навиків.
Вчитель: Тож хай завжди живе в твоїй душі і такий вислів
Плінія: «Загублений той час, який ти не використав на навчання». Ця порада
славетного філософа — лише краплинка з віковічної скарбниці мудрості народної.
Давайте прилучимося до цієї скарбниці завдяки ось цій гілочці з великого «Дерева пізнання».
(Учні по черзі
«зривають» із гілки листочки із прислів'ями та плоди з висловами визначних
особистостей про важливість навчання, роль знань, набутого досвіду в людському
житті).
На листячку можуть бути такі, наприклад,
прислів'я:
1. Вчення і труд
поруч ідуть.
2. Не помиляється
той, хто нічого не робить.
3. Вчений іде, а неук слідом спотикається.
4. Згаяного часу конем не здоженеш.
5. Без муки немає
науки.
6. Чого навчився, того за плечима не носити.
7. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
8. Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий.
9. Не кажи «не
вмію», а кажи «навчуся».
10. Вік живи — вік учись.
11. Мудрий ніхто не вродився, а навчився.
12. Пташка красна пір'ям, а людина — знанням.
13.Без науки — як без очей.
14.Вчена людина — видюща і на все тямуща.
15.Вчитися ніколи не пізно.
16.Де більше науки, там менше муки.
17.Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
18.Знання злодій не вкраде, в огні не згорить і в воді не
втоне.
19.Людина вчиться, коли живе.
20.Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
21.Дай синові розум, а не багатство.
22.Хто знання має, той і мур ламає.
23.Великий дурень чи
малий — однаково дурень.
24.Вчений іде, а неук
слідом спотикається.
25.Дурень розумний, поки
мовчить.
26.Розумний хвалить
інших, дурень — себе.
Вчитель:"Учення — світло, а
невчення — пітьма", — мовить народна мудрість. А те, що ви маєте
можливість навчатися, а значить, розвиватися, удосконалюватись як особистість,
— велике благо. Тільки, маючи його, ми часто цього недооцінюємо. Були ж такі
часи, коли дитині з простої сім'ї була закрита дорога до науки. А зараз давайте пригадаємо деякі факти із
світу цікавого.
Учень.
Великий американський винахідник Томас Едісон зазначав, що для продуктивної
роботи необхідно мати один відсоток таланту і натхнення, а 99 відсотків —
працездатності. Сам Едісон понад 50 років працював у середньому по 19,5
годин щодня, а при створенні акумулятора провів десятки тисяч дослідів.
Учениця: Яскравим прикладом
самовиховання таланту і працездатності може слугувати й Антон Чехов, якому
вдалося зробити з себе людину згідно зі своїм задумом. Узагальнюючи свій
досвід, у листі до брата він писав: »Тут потрібні безперервна ден на й нічна
праця, вічне читання, штудіювання, воля... Тут дорога кожна година».
Учень:. Автор картини
«Запорожці пишуть лис та турецькому султану» Ілля Рєпін, коли в нього на схилі
років почала всихати від постійного напруження права рука, навчився працювати
лівою рукою, пристосувавши палітру на шиї з допомогою особливих ременів.
Учениця:. Відоме усьому світові й
ім'я Ольги Скороходової — сліпоглухонімої жінки, авторки книги «Як я сприймаю,
уявляю і розумію оточую чий світ». Неймовірними зусиллями ця людина максимально
розвинула свої здібності, досягла вищого рівня освіти, здобула науковий ступінь
кандидата наук, крок за кроком відвойовувала в боротьбі зі своєю недугою
навколишній світ.
Учень:. Знаменитий
учений-академік, дослідник Арктики Отто Шмідт у 14-річному віці склав
план-програму свого життя: визначив, які книги треба прочитати, якими науками
оволодіти, які проблеми розв'язати, як розвиватися фізично. Та коли він
підрахував, скільки років знадобиться йо му, щоб усе заплановане виконати, то
з'ясувалося: близько 900 років! Юний Отто скоротив програму — знову немислимий
результат; 500 років! Скоротив іще — вийшло 150 років. На цьому зупинився, бо
надто важливим і необхідним було для нього те, що лишилося у програмі.
Розпланувавши своє життя до хвилини, працюючи на межі можливостей, учений
навіть перевиконав 150-річну програму. Помер Отто Юлійович Шмідт на 65-му році
життя. Отже, за 50 років він творчо прожив 150, утричі перекривши «норму».
Учениця:. Ви можете сказати: а чи
треба так себе перевантажувати, виснажувати? Однак хай кожен із вас спробує
зараз чесно відповісти на запитання: чого у мене більше — перевантажень чи
недовантажень? Навряд чи хтось відповість, що він надто перевантажений. І не
дивно. Багато хто часто робить скоріше те, що хочеться, що до вподоби, а не те,
що треба. Крім того, на уроці і під час виконання домашніх завдань учні
втомлюються здебільшого не від того, що багато розумово працюють, а від того,
що не вміють працювати.
Учениця: Недовантаження — річ
надзвичайно не безпечна. Людина, яка не займається фізкультурою, фізичною
працею, недовантажує роботою свої м'язи, зрештою, стає кволою, слабосильною. А
недовантажувати роботою мозок — значить не лише уповільнювати його розвиток, а
й привчати до обмеженості мислення, позбавляти себе радості творчої праці.
Вчитель: Тут доречно згадати
притчу про бритву, яку любив розповідати своїм учням Леонардо да Вінчі. Якось
промінь сонця упав на бритву, і вона засяяла, осліплюючи всіх навколо.
Побачивши своє відображення у дзеркалі, бритва прийшла в захоплення, але одразу
ж згадала, що їй доводиться голити густі чоловічі бороди, а перед цим її точать
на грубому бруску, наводять на ремені. І вирішила вона сховатися у потайному
місці. Минув якийсь час, і бритві знову захотілося подивитися на себе у
дзеркалі. Та не блищало тепер її лезо, бо було роз'їдено грубою іржею і
зазубрилося, як пилка... Ось так і розум людський хиріє та іржавіє у бездіяльності.
Тож треба вже у шкільні роки не ховатися від труднощів, боятися бездіяльності
мозку, привчати його до напруженої праці, долати звичку зайвий раз відпочити.
Учень:. Давно підмічено, що, як
правило, краще вчаться, більше встигають зробити ті школярі, які не бояться
себе перевантажити, які встигають і в спортивній секції позайматися, і в
художній самодіяльності взяти участь, і можуть похвалитися успіхами і музичній
чи художній школі, і громадської роботи н( цураються, і вдома батькам, бабусі,
дідусеві по господарству відчутно допомагають, і, крім уроків, устигають
почитати щось для самоосвіти, «для душі». Напружений ритм життя мобілізує
фізичні, інтелектуальні, емоційні резерви людини, помножує її сили.
Вчитель: Давайте пригадаємо:що є
джерелом знань?
(відповіді учнів)
Учениця: У ранньому дитинстві ми
вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки.
А потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово.
Учень: Книга з'явилася тому, що
люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання,
красу художнього слова. З історії знаємо, що спочатку писали на глиняних
табличках, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати
книги.
Учениця: Перші книги були рукописними. їх створення займало
чимало часу і сил. Витоки вітчизняної рукописної книги починаються з часів
Київської Русі. Завдяки літописам, які створювалися у монастирях, ми сьогодні
маємо змогу знати про те, як жили наші предки. Найбільш детальний літописний
звід укладений ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. Називається він
«Повість минулих літ» і розповідає про розселення слов'ян, про утворення
держав, про перших руських князів. Рукописною книгою є також одна з найдавніших
пам'яток української писемності — «Слово о полку Ігоревім».
Учень:Рукописні книги завжди цінувалися дуже дорого і
користуватися ними могла обмежена кількість людей. Доступнішими книги стали
відтоді, коли їх почали друкувати. Першодрукарями були Іван Федорів, Франциск
Скорина, Єлисей Плетецький. Книгодрукування починалося з перших несміливих
спроб, а потім цей процес удосконалився. Книг ставало все більше і вони були
кращої якості.
Учениця: У 1037 році у
Київському Софіївському соборі Великим князем Ярославом Мудрим засновано першу в Україні бібліотеку, в якій
зберігалося понад 850 томів різних рукописних творів. До наших днів вона не
збереглася, бо Хан Батий зруйнував її.
Учениця: Книги — це справжня
скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали
бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на
одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут
мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити
думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих
поколінь.
Вчитель: Народна мудрість каже,
що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так.. Вона розкриває нам цікавий
світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення.
Вчитель:А
зараз я пропоную прочитати підготовлені вислови відомих людей про книги та
пояснити їх.
Учень: Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Тарас
Шевченко.
Учениця: Хто полюбить книгу, той далеко піде у
своєму розвитку.
Книга рятує душу від
Здерев’яніння.
Тарас
Шевченко.
Учень:
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду мав досить,
Дивні перли виносить.
Іван
Франко.
Учениця: Книжки – це величезне багатство.
Володимир Сосюра.
Учень: Люди
перестають мислити, коли перестають читати.
Д.Дідро.
Учениця: Життя
без книг – це хата без вікна,
Д.Павличко.
Учень:Читаючи в перший раз гарну книгу, ми переживаємо
ті ж почуття, як і знайомство з новим
другом. Знову прочитати вже прочитану книгу, значить знову побачити
старого друга.
Вольтер.
Вчитель: Починаючи з першого класу ви хизувалися перед
батьками, друзями не тільки умінням
читати, а й швидкістю читати. А хто із учнів нашого класу читає найшвидше?
А скільки слів за хвилину?
Учениця:Швидкість читання
16 річної киянки Ірини Іванченко –
163333 слова за хвилину з повним засвоєнням прочитаного. Це досягнення офіційно
зареєстровано в січні 1990 року. Дівчина проходила спеціальну підготовку в
Київському “Центрі розвитку мозку”. А неофіційний рекорд в швидкості читання –
416250 слів за хвилину – належить теж 16-річній киянці Євгенії Олексієнко (1989
р.). Тільки хвилину часу потрібно було дівчині щоб прочитати книжку середнього
формату . Зміст прочитаного вона переказує годинами, не пропускаючи найменших
дрібниць.
Вчитель: Так можна читати
швидко, але нічого не запам’ятати. Давайте пригадаємо правила читання.
Вчитель: Щоб досягти певних
вершин вам допомагають батьки, вчителі, книги. А до кого ви ще можете
звернутися по допомогу в скрутну хвилину життя?
Вчитель. Дружба — це не тільки
великий дарунок, а й великий талант, велика праця. І не кожен здатний витримати
такий іспит. Усі ми хочемо мати гарного друга, на якого можна покластися. Але
чи відповідаємо ми тим вимогам, що пред'являємо до друга?
Перед вами тести. Вам треба чесно відповісти на його
питання.
Тест «Чи гарний ви друг»:
1. Ви знаєте багато цікавих історій про одного зі своїх
приятелів. Що ви
зробите:
а) розповісте їх іншим людям;
б) розповісте, не назвавши імен;
в) залишите історії при собі?
2. Ваш друг часто бере щось у вас, але ніколи не повертає
взяту річ. Зараз
він хотів би взяти коштовну відеокамеру. Що ви будете
робити:
а) дасте її;
б) скажете, що зараз камери у вас немає;
в) відмовите, пояснивши причину?
3. Друг випадково розбив ваш годинник. Ваші дії:
а) скажете, що і без того збиралися купити новий;
б) вимагатимете гроші;
в) відмовитесь від нового годинника, але влаштуєте
маленький скандал.
4. Ваш друг підтримує відносини з людиною, яку ви не
любите. У такому
випадку:
а) припините стосунки з другом; :
б) нічого не скажете і будете продовжувати дружні
відносини;
в) скажете другові, що він повинен вибрати між вами й
іншим.
5. Почуваєте, що у вашого друга незабаром будуть великі
неприємності.
Тоді ви:
а) порвете стосунки з ним, щоб не постраждати самому;
б) відверто поговорите з ним;
в) продовжите дружбу.
6. Вважаєте, що дійсний друг повинен:
а) ділитися з вами всім;
б) говорити тільки те, що хоче;
в) залишати свої думки і проблеми при собі.
7. Вам відомо, що другові потрібні гроші, і у вас їх
досить, щоб, йому їх
дати. Ви говорите:
а) «візьми їх, доставиш мені задоволення»;
б) «згадай, скільки разів ти мені допомагав. Моя послуга
ніщо в
порівнянні з цим»;
в) «переб'єшся! Мені вони й самому стануть у нагоді».
8. Що ви зробите, якщо вам потрібно позичити гроші в
друга:
а) натякнете здалеку;
б) попросите в борг;
в) нічого йому не скажете.
9. Ваш друг купив одяг, що, як вам здається, йому не
пасує, тоді ви:
а) скажете, що він виглядає смішно;
б) скажете, що ця річ не для нього, і поясните, чому;
в) нічого не скажете.
10. Ви вважаєте, що ваш друг:
а) більш розумний, ніж ви;
б) менш розумний, ніж ви;
в) ви обидва на одному інтелектуальному рівні.
Підрахунок балів
№ питання а. б. в.
- 1 2 3
- 2 1 3
- 3 2 1
- 2 3 1
- 1 3 2
- 1 3 2
- 2 3 1
- 1 2 3
- 1 2 3
- 2 1 3
Результати
21—З0 балів: ви справжній друг.
15—20 балів: у вас є друзі, але, як більшість з нас, ви
іноді не виказуєте в стосунках належного розуміння. Коли не знаєте, як
реагувати, спробуйте поставити себе на місце іншої людини.
10—14 балів: ви схильні більше звертати увагу на себе,
ніж на інших. Ця ваша риса — бар'єр перед справжньою дружбою. Щоб стати гарним
другом, потрібно виявляти більше
інтересу до інших людей.
Чи легко ви знаходите друзів?
Вчитель: Оберіть з-поміж поданих
твердження, які характеризують справжню дружбу. Обгрунтуйте свій вибір.
- Друзі беруть провину
один одного на себе.
- Друг може говорити
навіть неправду, щоб виправдати друга.
- Друзі ніколи не принижують гідність один одного.
- Справжній друг
завжди дає списати домашнє завдання.
- Друг зробить усе,
щоб застерегти свого товариша від поганих учинків або від лиха.
Вчитель: Хочу звернути вашу увагу
на ще один бік навчання. Багато учнів вважають, що навчання — це лише особиста
справа кожного. Мовляв, яке кому діло до мене? Вчуся, як хочу і скільки хочу.
Учениця: На перший погляд, вони
ніби й мають рацію: кожний господар своєї власної долі. Людину влаштовує рівень
такого собі середнячка, напівграмотного, невисокої культури, ледачкуватого, без
високих ідеалів і не без шкідливих звичок, із життєвим "принципом" —
"моя хата скраю...". Скажіть мені, така людина не хоче жити заможно?
Вона не нарікає на державу, що не забезпечує її своїми благами в повній мірі?
Забезпечити ж усіх своїх громадян може лише багата, процвітаюча держава. А хто
забезпечить її процвітання? Неуки і профани, ледарі і хабарники чи злодійкуваті
й хитрі кар'єристи, позбавлені почуття патріотизму? Ні! Україні потрібні
розумні й хазяйновиті господарі, високоосвічені й віддані рідній державі
політики, справедливі судці, учені та спеціалісти, здатні творити і
впроваджувати високі технології у виробництво. Освіта молоді недешево
обходиться державі, яка крізь століття неволі, жертв і страждань прийшла до
своєї незалежності бідною та пограбованою. Яким буде сьогоднішнє молоде
покоління, такою буде й майбутня доля України.
Вчитель:Отож,
з цього випливає, що навчання — це ще й обов'язок перед державою. Усі ви — діти
своїх батьків і діти України, її майбутні громадяни, трудівники й господарі.
Вам належить у недалекому майбутньому забезпечувати її процвітання, її
міжнародний авторитет. Щоб виконати цю роль, вам потрібна висока освіченість,
уміння працювати на сучасному рівні, загальна культура. А все це можна здобути
лише наполегливим, сумлінним навчанням. Отже, вчитися—це не лише ваша особиста
справа, а й обов'язок перед батьками, перед усім народом, перед Україною.
Немає коментарів:
Дописати коментар