Чорнобиль – чорний біль нашої землі.

Мета:

·         Чорнобиль – це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;

·         розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;

·         виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави;

·         виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

                                                                                           На дошці написано поетичні рядки:

                                                                               Не винен я, що все це сталось,

                                                                               Що розкололась неба твердь,

                                                                               Що в золотом покриту галузь

                                                                               Ми атомну впустили смерть!

                                                                                                                     (Д.Павличко)

 Ведуча 1:  26 квітня 2010 року виповнилося 25 років з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.

Учень:       Чорних дат у людства є немало,

                  Кожна з них - це міна під прогрес.

                  Найстрашніше, що усіх спіткало,

                  Вибух на Чорнобильській АЕС.

                 Двадцять шосте квітня – День скорботи

                 Зранку скромних квітів я знайду.

                 І на знак журливої турботи

                 До могил засмучених піду.

 Ведуча 2:  Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

Ведуча 1:  Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви різновиду гіркого полину - чорнобилки. Це назва невеличкого містечка в 130 км від Києва. Спочатку так іменувалося давнє поселення, засноване ще у Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція, будівництво якої розпочалося у  1971 році. У 1983 вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести.

(фільм про будівництво ЧАЕС)

 Учень. Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов’язану з ним страшну катастрофу: „Засурмив третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї „Полин”. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона.

Учениця: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Учениця: Аварія на ЧАЕС - смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.

(фільм про аварію на ЧАЕС)

Ведучий 1: Ось як це описує Володимир Яворівський у повісті „Марія з полином у кінці століття”:

„З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.

Ведучий 2:

                          Зойкнула Земля чаіним криком

                        - Сину, вбережи і захисти!

                          Вийшла мати із іконним ликом:

                        - Йди, синочку, хто ж коли не ти?

                          Спалахнуло небо, впало крижнем

                        - Сину, вбережи і захисти!

                          Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

                        - Йди, коханий, хто ж коли не ти?

Учениця:За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

Учень: 23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

Учень:

Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом власної совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.

 Учениця: Вогонь, все лютував, не вщухав. Навкруги вогонь і задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю.

Учениця:

Вогонь і землю зріднили собою

І кипіла у них під ногами земля

Навіть небо двигтіло од вогненного болю

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія кожну мить наростала

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою тайну.

Як спинити її – гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на все.

Учень:

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: „Тримайтесь ближче до життя, хлопці”.

Учениця. Відвага... Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

Учениця. Ті,що згоріли в огні

                 В перші хвилини двобою,

                 Землю прикрили собою,

                Як наші діди на війні

                Не залишили пости,

                Мужньо стояли на герці,

                Пам’ятник їм вознести

                Треба у кожному серці..

Ведуча 1 :. Ось імена перших жертв чорнобильського полум’я. Усі вони молоді вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін від усього людства. Навічно заснули герої - пожежні на новому підмосковному Митинському цвинтарі:

 Ведуча 2:Віктор Кибенок,

 Ведуча 1:Микола Ващук,

 Ведуча 2:Василь Ігнатенко,

 Ведуча 1: Микола Титенок,

 Ведуча 2:Володимир Правик,

 Ведуча 1:Володимир Тищура,

 Ведуча 2: Валерій Ходемчук.

Ведуча 1: І ще багато - багато життів забрало потім чорнобильське лихо. Прошу всіх піднятися і  вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання............................................

Прошу всіх сідати.

Учень:Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.

Учениця: Люди в білих халатах до землі вклоняюся вам!

                  В час біди – ви солдати! Чи ангели милосердя?

                  Це крізь ваші серця йде жорстока передова

                  Де незвично чатують порожні очиці смерті.

                 Скільки крапельок крові волає у мікроскоп

                 Про третину життя. Що тільки й встиг хтось прожити

                 І тривожно сьогодні, мов у горлі саднить волосок,

                  Слово не постигне пристрочує лейкоцити

Учень: Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок.

Учениця: ... йдуть колони, колони, колони...

                   Розминаються повні – порожні,

                   Незбагненна процесів болю,

                  У автобусах тих подорожні

                   Ідуть наче із долі в недолю

                  На вокзали, в лікарні, у безвість

                  Із Чорнобиля, з Прип’яті, звідки?

                  Розтривожено вуликів безліч

                 Невидимого стишені свідки.

Ведуча 1:Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

Ведуча 2: Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення. Атомний вибух негативно вплинув на все живе. Страшні наслідки аварії: ненароджені діти,вражені  радіацією, волосся геть раптово випадає, руйнуються живі клітини, змінюється склад крові.

Ведучий 1: Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери, до появи на території України мертвої тридцятикілометрової зони, до радіоактивного опромінення тисяч людей.

А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Ведучий 1: Велике лихо спіткало нашу землю. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок, давайте берегти оточуючий світ. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації.

Ведучий 2: Б’ють тривожно Чорнобильські дзвони.

                    - Вони нагадують нам про страшнее лихо.

                    - Хай не повториться це ніколи.

                    - Нехай земля зацвітає навесні буйним цвітом.

                   - Нехай пахнуть трави співають пташки

                   - Нехай повертаються журавлі до рідної землі.

                   - Нехай кожен прийдешній день наповнює наші серця миром і спокоєм